Слово Шевченка крізь призму віків

2014-02-16

14  лютого кафедрою педагогіки та методики початкової освіти було проведено літературно-музичний композиція-конкурс, присвячений 200-ій річниці від дня народження великого сина України –  Тараса Григоровича Шевченка.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка

Повною мірою вище зазначені слова стосуються кафедри педагогіки та методики початкової освіти, з ініціативи якої на факультеті педагогіки, психології та соціальної роботи щороку проводиться конкурс «Шевченківські читання».

Ось і цьогоріч за сприяння й мудрого керівництва завідувача кафедри проф. Марії Георгіївни Іванчук з уст студентів напряму підготовки «Початкова освіта» звучали вічно живі слова Кобзаря.

Завдяки вмілій діяльності організаторів дійства заступника завідувача кафедри з виховної роботи Аліни Анатоліївни Предик та керівника клубу «Педагог» Антоніни Миколаївни Богданюк 14 лютого 2014 р. відбулася літературно-музична композиція-конкурс, присвячена 200-ій річниці від дня народження великого сина України – Тараса Григоровича Шевченка під гаслом «Слово Шевченка крізь призму віків».

«Минають роки, стираються написи на камені, руйнуються будівлі… Але слово Кобзаря  – живе й вічне!!!», – так оптимістично устами минулорічних номінантів та переможців факультетського й університетського конкурсів читців Т. Шевченка Віти Кутузяк (417 гр.) та Наталії Калинюк (311 гр.) для всіх присутніх звучали поетичні оди в ім’я великого українця, а особливо проникливо – величні слова Т.Г. Шевченка, що не залишили байдужим жодного з присутніх.

А виразна, інтонаційно багата й мелодійна мова, український національний стрій ведучих Ірини Кушнір (312 гр.) і Юлії Гладиш (311 гр.) дали можливість глядачам та учасникам багатогранно пізнати й пригадати той тернистий шлях, що був торований генієм протягом життя. Талановито, з проявом неабиякої майстерності було представлено сценку з дитячих років життя поета, де особливо проникливо прозвучали слова матусі (устами Наталії Калинюк) та горда обіцянка малого Тараса (Василька Богданюка) бути добрим задля здійснення великого бажання: «щоб моя свічечка світила найясніше».

Так, гортаючи сторінку за сторінкою, представники клубу «Педагог» (особливо студенти 210, 212, 311, 312 й 417 академгруп) відкривали життєвий та творчий шлях Тараса Григоровича Шевченка: спершу як видатного поета, письменника… А про талант великого художника краще сказали не слова, а його полотна: увазі всіх присутніх було запропоновано перегляд репродукцій картин пензля Т. Шевченка під музичний супровід. Та і ввесь хід свята супроводжувався музичними, поетичними аудіо- та відеоматеріалами, презентацією творчої життєдіяльності Кобзаря. Прозвучали музичні композиції «Бандуристе, орле сизий», «Думи мої, думи мої…», «Реве та стогне Дніпр широкий», завершальним акордом яких став «Заповіт» Т.Г. Шевченка.

Сам конкурс дозволив зібрати найкращих представників студентської когорти напряму «Початкова освіта», щоб поділитися почуттями, емоціями та світовідчуттям, які виникають після знайомства, чи то пригадування Шевченкових поетичних рядків, осяяти душі кожного з присутніх незабутніми рядками майстра. Поетичними  словами генія до всіх зверталися конкурсанти: Галина Юрків (311 гр.), Іванна Мадерук (312 гр.), Галина Богуцька (310 гр.), Мар’яна Назарюк (212 гр.),  Родіка Іоняк (210 гр.), Юлія Кіндрат (211 гр.), Вероніка Сушинська (110 гр.), Марія Богачук (111 гр.).

 

Не обійшлося й тут без допомоги школярів, адже зв’язок теорії з практикою є принциповими засадами діяльності кафедри у підготовці фахівців початкової ланки освіти. Безперечно, виступ Василька Богданюка, учня 4-А кл. Чернівецької спеціалізованої  школи № 15, яка є однією з базових для проходження практики студентами кафедри, став яскравим підтвердженням того, що з творами Тараса Шевченка українці знайомляться ще учнями початкової школи:

Я, маленький українець,

Дев’ять років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Відчутну допомогу при підведенні підсумків свята надала кафедра педагогіки та методики початкової освіти, нагородивши переможців і учасників конкурсу цінними призами (у вічній цінності книги, гадаємо ніхто не сумнівається – авт.), що були представлені збірками творів самого Кобзаря й необхідною для навчання методичною літературою. Словесну ж похвалу, нагороди учасники та переможці отримували з рук традиційних впродовж багатьох років представників журі – викладачів кафедри Л.В. Мафтин, С.З. Романюк, А.А. Предик, А.М. Богданюк.

 

Час підбиття підсумків членами журі та визначення переможців конкурсу самі конкурсанти, учасники дійства та глядачі провели не даремно, адже день видався особливим – свято закоханих!..  З уст ведучих прозвучали привітання з нагоди свята, й так невимушено у вінок життєпису Т. Шевченка вплелася ще одна сторінка важкого, але сповненого коханням, життя поета на тему «Любові пам’ять незабутня…».

Та, хто ж переможці? Хто буде захищати честь кафедри на факультетському рівні конкурсу? Наскільки проникливо відчував життя простого народу Тарас Шевченко і як уміло й талановито він передавав це своїм пером до всіх присутніх найбільш емоційно донесли переможці:

І місце – Сопрович Оксана (417 гр);

ІІ місце – Стьопочкіна А настасія (212 гр.)

ІІІ місце – Саламандик Владислав (112 гр.)

Неочікувано завершилася літературно-музична композиція-конкурс сміливим переконанням самих представників клубу «Педагог»: «Студенти нашої кафедри такі талановиті! І, здається, що могли б не тільки слово Т. Шевченка передати. Адже серед нас є вправні художники – когорта спеціалізації «Образотворче мистецтво»…». На такій оптимістичній ноті, із впевненістю і пропозицією провести ще й конкурс «Майстра художнього пензля» та, відкривши заключну сторінку життєпису генія «Світлій пам’яті Кобзаря: пам’ятники Т.Г. Шевченку в Україні та у світі)», організатори й учасники дійства підсумували й довели: «Шевченкове слово живе в пам’яті народу вічно!».

 

Тож, гадаємо, запалена «свіча пам’яті» горітиме у серцях вічно, адже з сьогоднішнього свята всі присутні почерпнули немало важливих знань, які стануть у нагоді в подальшому навчанні, професійній діяльності, бо ж саме їм знайомити підростаючі покоління українців з найкращими поетичними перлинами Кобзаревої творчості, а також (і що важливо!) – дороговказом у житті. Бо ж, «Тарас Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають у школі, а й те, – чим живуть…».

І віримо, що пам’ять про геніального українського поета і художника ніколи не вмре в людських серцях. Його твори житимуть вічно й повсякчас хвилюватимуть струни людської душі. І завжди біля пам’ятника Кобзаря будуть свіжі квіти – як символ нашої пам’яті, нашої любові й шани, нашої вдячності!

Клуб «ПЕДАГОГ»