28 ВЕРЕСНЯ 2016 РОКУ ВІДБУЛОСЯ РОЗШИРЕНЕ ЗАСІДАННЯ КЛУБУ «ПЕДАГОГ» І КАФЕДРИ ПЕДАГОГІКИ ТА МЕТОДИКИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ НА ТЕМУ «СУЧАСНІЙ ШКОЛІ – УЧИТЕЛЬ НОВОГО ТИПУ!»

2016-09-29

Про вчителя наше найкраще слово,

Як про людину дану всім від Бога…, –

саме такими урочистими словами розпочалося розширене засідання клубу «Педагог» і кафедри педагогіки та методики початкової освіти на тему «Сучасній школі – учитель нового типу!», яке відбулося 28 вересня 2016 р.

Відкриттям засідання стало вступне слово професора Іванчук М.Г. – ініціатора проекту, мудрого керівника кафедральної родини, що нині святкує 25-річчя спеціальності «Початкова освіта» і факультету педагогіки, психології та соціальної роботи.

Звісно у школі все починається з Учителя. І хоча результати навчання і виховання учнів залежать від трьох чинників: хто навчає, кого навчають, як навчають, – важко сказати, що важливіше. Тому учасники проекту – представники спілки творчої студентської молоді – клубу «Педагог» –спробували сказати своє «слово про вчителя», опираючись на думки видатних педагогів-класиків та сучасних науковців, запросивши до «діалогу поколінь» викладачів та вчителів-практиків, студентів та школярів… Першими словами ведучих дійства Богдана Дутчака та Мар’яни Журецької стали: «Ми – майбутні вчителі!..».

Та перш за все – історія… Розкриваючи вічну проблему «Професія вчителя в історичному розрізі», ведучі діалогу (інтерв’юери) Влад Саламандик та Анна Андрєєва запропонували: давайте «поспілкуємося» з науковцями минулого…

У відповідь на пропозицію старшокурсники-магістранти задалися питанням: «а яким бачили вчителя колись, в минулому?». Зокрема Анастасія Добрянська представила величну особистість А. Дістервега, на думку якого, «учитель для школи – це те ж саме, що сонце для Всесвіту». І цими словами все сказано!.. Не можливо не погодитись із поглядами Юлії Гладиш, яка вважає, що важливе значення професії вчителя визначають рядки, вписані в історію педагогіки визначним педагогом К.Д. Ушинським: «Справжній учитель повинен бути посередником між школою, з одного боку, життям і наукою – з другого…, посередником між усім, що було благородного й високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він почуває себе живою ланкою між минулим і прийдешнім, і усвідомлює, що його справа, скромна зовні, – одна з найвизначніших справ в історії, що на цій справі ґрунтуються царства і нею живуть цілі покоління». А Наталія Калинюк висловила мудрі й ваговиті слова відомого вітчизняного педагога В.О. Сухомлинського, день народження якого не випадково збігся з днем проведення заходу: «найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на особистість, яка розвивається». А ще: «Учитель творить Людину!», – у цьому вся істина! Сторінку ж поглядів педагогів-сучасників (І.А. Зязюна, І.Д. Беха, О.Я. Савченко) відкрила для всіх Ірина Кушнір, відповідаючи на запитання інрев’юерів: якого вчителя потребує сьогодення, сучасна школа.

Важливим у спілкуванні на обрану тему був підготовчий етап інтерв’ювання (опитування експертів та пересічних громадян, викладачів і студентів, учителів-практиків та учнів) на тему «Професія вчителя: важлива і престижна?!». Так активістам спілки Надії Гевадзяк, Людмилі Петрушко, Ользі Тригубяк і Людмилі Василинчук вдалося довести, що серед переліку професій упевнено ставлять професію учителя на І місце у номінації «важливість для суспільства». Отже, суспільство і досі вважає, що вчити дітей треба !..

Особливо зацікавило організаторів діалогу, а що думають про вчителя «вчителі учителів», які здійснюють підготовку майбутніх фахівців та сьогодні прославляють спеціальність «Початкова освіта», що нині відзначає прекрасний ювілей! До відповіді на запитання, хто ж такий учитель – з точки зору науковця неочікувано було запрошено викладачів кафедри (М.Г. Іванчук, Т.Д. Федірчик, К.Д. Шевчук, Т.Г. Цуркан). Та, однозначно, важливим для майбутніх педагогів є міркування кожного з тих, «в чиїх золотих руках відбуваються перетворення з наївної юності – в досвідчену молодість; з невпевненої особистості – у високорозвиненого фахівця; з виконавчого студента – у творчого педагога!»: І.С. Прокоп та Л.В. Мафтин, С.З. Романюк і О.Є. Гордійчук, Г.П. Бигар й О.М. Палійчук, А.М. Богданюк та Л.М. Біленкової, І.І. Піц й І.Д. Чорней, А.А. Предик і О.С. Шестобуз, Л.Є. Непіт і Н.І. Ситник, А.В. Шульги та О.В. Олійник, О.І. Костащук й О.І. Вакарчук, Н.В. Нікули та І.І. Гавриш, О.В. Білоус й І.В. Похилої. Для всього викладацького складу кафедри студенти запропонували казку-фантазію «Дерево щастя» та чарівні власноруч зроблені листочки цього дерева напам’ять, стверджуючи про те, що найвищим рівнем щастя (а саме – робити щасливими інших, поліпшувати й удосконалювати навколишнє життя) володіють їх педагоги.

Тож щасливим є справжній учитель, якого люблять учні, і яким він віддає свій час, талант і душу. Тому логічним стало запитання, чи щасливі вчителі-практики? Цікаві змістовні відповіді на запитання «Учитель – це професія, чи стиль життя?» нам повідали запрошені до участі в діалозі Н.Д. Паламар (учитель-методист, заступник директора з навчально-методичної роботи Чернівецької початкової школи № 23 (гімназії № 5 ім. Д. Загула) та В.Л. Пастушок (вчитель-класовод Чернівецької ЗОШ № 3, випускник спеціальності «Початкова освіта»), якому довелося ще й відповідати на цікавість студентів: «чи тільки чарівниці в змозі оволодіти такою професією», та «як сприймають школярі вчителя-представника сильної половини людства?».

Мову про те, якими бачать себе у майбутньому ті, хто обрав таку благородну професію – учитель, інтерв’юери повели з майбутніми педагогами – студентами спеціальності «Початкова освіта».

Чи задумувалися ви, шановні першокурсники, обираючи професію, хто ж такий учитель?, – запитали в «новачків», які сміливо ствердили, що «спершу, як вступити до ВУЗу, неодноразово задавалися питанням: що це за професія?».

А якщо точніше: то ми ще змалечку, захоплюючись своїм першим учителем, мріяли про те, як у майбутньому так же будуть захоплюватися і нами, – переконала всіх Наталія Барабащук.

Студенти-другокурсники (Надія Цьомко та Ганна Голуб) спробували з’ясувати, хто ж такий справжній учитель, та якими особистісними якостями він повинен володіти, довівши присутнім, що «учителю під силу все, і тільки йому можна довірити серця дітей, які будуть наповнюватись любов’ю і добром!».

Виступ студентів ІІІ курсу (Марії Яремин та Анни Колотило) був достатньо переконливим, адже, зважаючи на всю відповідальність своєї майбутньої професії, вони (пройшовши етап практичної підготовки) зрозуміли, що «вчитель має бути справжнім професіоналом: а це і яскрава, духовно багата, гармонійна особистість, яка має покликання до педагогічної діяльності та відповідну освіту, окрім цього володіє професіональною культурою, педагогічним тактом і майстерністю… І ще: щоб стати вчителем-професіоналом обов’язково потрібно йти в ногу з часом. Адже сучасний педагог – це той учитель, якого хочуть бачити учні».

Задумуючись над міркуваннями наступників та подолавши вже чимало сходинок педагогічної практики, четвертокурсники (Наталія Гросу та Наталія Старощук) спершу насмілилися припустити, що найбільш важливим елементом становлення особистості вчителя в професійному плані є педагогічна творчість, та згодом переконливо довели: «перш за все, педагог має бути творчим, розвивати свої потенційні можливості, креативні риси дитини: щоб виховати справжню творчу особистість, і сам педагог повинен уміти творити, бо ж «творчість розвивається через творчість». І саме це є необхідною умовою становлення майбутнього педагога!».

«Учитель… Як багато приховує в собі ця професія. Хоча… скоріш – покликання!», – роздумуючи, почали свій діалог студенти-п’ятикурсники (Ірина Кульман та Анастасія Стьопочкіна). І ствердно продовжили, що «бути вчителем – це не просто провести урок, навчити читати чи рахувати… Бути вчителем – це навчити жити!». Та творчі студенти – творчі у всьому, тому автори продовжили віршовано:

Яким я бачу вчителя? Це справа не проста!

Занадто мало вчителю навчить лічить до ста!

Занадто мало вчителю підготувать урок..,

Бо вчитель не закінчиться, як продзвенить дзвінок!..

Так, вчитель – справжній майстер: і творчий, і актор.

Та в кожнім його подиху, без сумніву – любов!..

Учитель – наша доля! І треба пам’ятати,

Тепер нам бути вчителем не можна перестати!

І, звісно, погодились із усім висловленим мудрі магістри-шестикурсники, адже, перш ніж обрати професію вчителя, слід задатися питанням: «Хто ж такий вчитель?»; і без особистісних якостей, необхідних для становлення педагога, не обійтися; безперечно, високий професіоналізм і компетентність є фундаментом у формуванні високоосвіченого кваліфікованого фахівця, та однозначно: саме творчість розкриває і особистісні, і професійні якості справжнього педагога! Але ж головне: «серце віддавати дітям», бо:

Перша заповідь учителя – любити!.., –

та й загалом:

Дорога вчителя вся виткана з любові!

У продовження сказаного, активісти спілки запропонували педагогам «креатив» під девізом «Зроби подарунок своїми руками!», закликавши дати відповідь на запитання: «Що ж головне ми робимо спільно?». Так з’явилася самодостатня відповідь «Серце віддаємо дітям!».

А, яким бачать сьогодні учителя саме ті, кому педагог віддає свою любов, тепло, серце і душу – діти, – розповіли вихованці Н.Д. Паламар, учні 2 класу Чернівецької початкової школи № 23 (гімназії № 5):

Є професія у світі – серце віддавати дітям!

Так щиро повідала нам Анечка Бужора, звернувшись до всіх:

Науковці, педагоги, І майбутні вчителі,

Ми звертаємось до Вас!

Хай Вам вистачить уміння, Сили, витримки, терпіння

Научати усіх нас!

А у ці святкові дні Вас вітає ввесь наш клас!

Це був для всіх емоційно наснажений «ковток повітря», бо ж – діти…

Та сюрпризами цей день потішив не лише викладацький склад кафедри, а і студентську когорту, яка отримала відзнаки, нагороди та пам’ятні подарунки (навчальні посібники за авторством їх наставників) з рук самих викладачів. Особливої відзнаки заслужили всі активісти клубу «Педагог», за що висловлюють щиру подяку організатору М.Г. Іванчук.

Щоб підняти на тон вверх нотки емоційного настрою всіх присутніх – кафедральної родини та гостей напередодні Дня Вчителя члени клубу «Педагог» висловили подяку від імені всіх студентів спеціальності «Початкова освіта» «за невтомну працю і важливий внесок у становлення кожного з нас» та щирі рядки вітань і побажань, у продовження яких прозвучала устами Віолети Іванюк пісня «А ми бажаєм вам добра!».

Та, мабуть, найбільш емоційно багатою на сльози радості й гордості стала художня постановка «Для Тебе, Вчителю!» у виконанні мистецької групи, що у собі поєднала, як і попередньо ввесь захід, представників різних поколінь: учня Василя Богданюка (Чернівецька гімназія № 7), студентку Віолету Іванюк, магістрантку Юлію Гладиш, викладача В.В. Богданюка, які зачепили найтонші струни душі кожного присутнього словами та мелодикою «Пісні про вчителя» (А. Малишка). І доречно слова та музику доповнили хореографічним супроводом талановиті Віктор Камінський та Наталія Калинюк.., бо невже можливо: «про вчителя – і без шкільного вальсу?!..».

Антоніна Богданюк, керівник клубу «Педагог»